Обдаровані діти

Особливості обдарованіх дітей

1. Мають хорошу пам'ять, особливий світо­гляд, добре розвинуте абстрактне мислення.

2.   У них добре розвинута свідомість, теоре­тичний спосіб мислення.

3. Дуже активні й завжди чимось зайняті, вони прагнуть працювати більше за інших.

4. Ставлять високі вимоги до себе, у них добре розвинуте почуття справедливості, вони боляче сприймають суспільну несправед­ливість.

5.  Наполегливі в досягненні результату в галузі, яка їх цікавить, для них харак­терний творчий пошук.

6. Хочуть учитись і досягають у навчанні значних успіхів. Навчан­ня дає їм задоволення.

7. Завдяки численним умінням (класифікувати, категоризувати, встановлювати   причинно-наслідкові зв'язки, планувати і про­гнозувати, робити висновки)вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів, фенологічних спостережень.

8. Вміють критично оцінювати навколишню діяльність і прагнуть проникнути в суть речей і явищ, фантазувати.

9. Ставлять багато запитань і за­ цікавлені у позитивних відповідях на них.

10. Урок для обдарованих дітей особливо цікавий тоді, коли використовується дослід­ницький метод.

11. Із задоволенням виконують складні й дов­гострокові завдання.

12. Виявляють великий інтерес до читання, мають чималий словниковий запас.

13. Порівняно зі своїми ровесниками краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю, індуктивно й дедуктивне мислити, маніпулювати логічними операціями, система­тизувати, класифікувати й узагальнювати їх.

14. Мають почуття гумору, вони мають міцне здоров'я, життєрадісні, хоча зрідка стан здоро­в'я погіршується.

15. У них перебільшені почуття страху, емоційна залежність, незбалансованість порівняно з їхніми однолітками.

16. Потребують значної уваги з боку педагогічних працівників. Для них важливі не тільки глибокі й міцні знання, а й практичні навички, які дитина може отримати у різних наукових товариствах.

Обдаровані діти: ознаки, що виявляє спостереження

1. Обдаровані діти, як правило, дуже ак­тивні й завжди чимось зайняті. Вони прагнуть працювати більше за інших або займають себе самі, причому часто справами, які не стосу­ються безпосередньо уроку, частково це сто­сується і предмета, до якого у них є здібності. Іноді здається, що активності цих дітей не вистачає на всі предмети, їм необхідна особлива увага, щоб розвивати хист у заданому напрям­ку, не примушуючи їх перенапружуватись і не дозволяючи почуттю незадоволеності пере­шкодити їх прагненню займатися тим, до чого вони схильні.

2.  Вони наполегливо прагнуть розв'язувати поставлені перед ними завдання. Цим вони мо­жуть дратувати вчителя, тому що хочуть знати більше. Дитині необхідно надати додаткову літе­ратуру.

3. Вони хочуть учитись і досягати успіху. Навчання приносить їм задоволення, і вони здо­бувають знання, не сприймаючи заняття як на­силля над собою.

4. Завдяки численним умінням вони здатні краще за інших займатися самостійною діяль­ністю. Особливо часто це виражається в са­мостійній роботі з літературою, проведенні ек­спериментів з фізики, хімії.

5. Вони вміють критично розглядати дійсність і прагнуть проникнути в суть речей і явищ. Вони не задовольняються поверховими поясненнями, навіть якщо ті й здаються дос­татніми їхнім ровесникам.

6.Вони ставлять багато запитань і зацікав­лені у вичерпній відповіді на них.

7.Урок  особливо цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод. Інші учні вва­жають за краще вивчити добре сформульований навчальний матеріал.

8.Завдяки роботі із засобами масової інфор­мації вони вміють швидко вирізнити найго­ловнішу інформацію, самостійно знайти важ­ливі джерела інформації. Більше ніж інші вони зацікавлені в самостійному здобутті знань.

9.Порівняно зі своїми ровесниками вони краще вміють розкривати відношення між яви­щем і змістом, індуктивне і дедуктивне мисли­ти, маніпулювати логічними операціями, уза­гальнювати.

10. Багато з них ставлять перед собою зав­дання, виконання яких потребує багато часу. Такі завдання спрямовані на застосування здібностей цих дітей у їх професійній діяльності, досягнення високих результатів, творчу реалі­зацію їхніх здібностей.

Алгоритм організації роботи  з  обдарованими  учнями  повинен  передбачати: 

• діагностику  (психологічну та педагогічну);
• організацію   навчальної  діяльності (індивідуальні  заняття, посилена увага  з  боку  вчителів–предметників,  участь  в  олімпіадах,  конкурсах,  змаганнях,  додаткові  заняття факультативи);
• організацію  пізнавальної  діяльності  (інформаційне  забезпечення, наукова  організація  праці,  робота в  бібліотеці, МАН,  гурткова  робота);
• аналіз  успіхів та  досягнення  учнів;
• педконсиліуми  та  поради щодо  обдарованих  дітей, рекомендації батькам, учням,  учителям ;
• складання планів роботи  з  обдарованими  школярами;
• забезпечення  психологічного  комфорту  обдарованих  учнів ;
• підвищення  професійного  рівня  педагогічних  кадрів,              вдосконалення  творчого  потенціалу  вчителів.

Основною  вимогою  до  підготовки  педагогів  для  роботи  з  обдарованими  дітьми є  зміна  педагогічної  свідомості. А  саме, зміна  сформованих  раніше  в  даного  педагога  стереотипів   сприйняття  (учня,  навчального  процесу  і  самого  себе ),  спілкування  і  поводження  (способів  взаємодії) і, нарешті,  методів  навчання  і  виховання. Тому  підготовка  до  роботи  з  обдарованими  дітьми  має містити:

1. Формування  знань  (уявлення ) про  те, що  таке обдарованість, хто такі  обдаровані  діти, які  особливості  їхнього  навчання  та  розвитку у  різних  умовах.
2. Формування  особистісного ставлення до  обдарованого (як і до будь-якого іншого ) учня не  як  до об’єкта  педагогічного  впливу, а як  до  суб’єкту  спільної  конструйованої  педагогічної  взаємодії, в ході   якої  відбувається  навчання  і  розвиток  учнів.

3. Навчання  основних  організаційних  форм,  психологічних  і  дидактичних  методів    практичної  роботи  з  обдарованими  дітьми.

         Які  ж  можна  виділити  основні заходи  щодо  роботи  з  обдарованими  учнями :

• Надання  їм  можливості  виконувати  більший  обсяг навчальних  завдань. При  цьому  має  бути  витриманий  оптимальний  обсяг  додаткової  роботи  з  обдарованими  учнями.
• Збільшення  кількості  завдань  має  поєднуватися з  обов’язковим   підвищенням  їх  складності. Це  сприятиме інтелектуальному  розвиткові,  формуванню здібностей.
• Забезпечення  зростання  творчої активності  шляхом  розвитку  у   учнів вміння  виділяти  проблему,  створювати проблемні  ситуації  у  процесі  навчання  і  знаходити  шляхи  їх  вирішення,  відбирати  і структурувати  навчальний  матеріал,  виділяти  головне,  суттєве,  прагнення  до  самовдосконалення .
• Пошук  вчителем  дієвих  стимулів  для  активізації творчості  учнів,  диференційований  підхід,  заохочення  обдарованих   учнів до  творчого  пошуку.

Психологічні поради щодо складання програм роботи з обдарованими учнями

Основним принципом правильної ефективної роботи з обдарованими учнями є адекватність у виборі навчально-виховних програм. На думку фахівців ці програми повинні якісно відрізнятися від програм, розрахованих на дітей із середніми можливостями, але ця різниця не повинна здійснюватися за рахунок збільшення обсягу навчального матеріалу, темпу навчання або включення завдань з програм для більш дорослих дітей. Рензуллі обговорюючи якісні особливості навчання обдарованих дітей зазначав, що зміст їх навчальних програм повинен:

-виходити за межі загальноприйнятої програми,

-враховувати специфіку інтересів учнів,

- відповідати їхньому стилю засвоєння знань,

            -не обмежувати прагнення учнів глибоко розуміти сутність тієї чи іншої теми.

Дослідники обдарованості виділили такі загальні принципи складання програм для обдарованих дітей:

1.  Кожна дитина є неповторною. Тому для створення адекватної програми треба спочатку визначити сильні і слабкі сторони дитини.

2.           Дорослі повинні підтримувати дітей у формуванні їхньої позитивної "Я-концепції", знижувати їхню зайву критичність щодо себе.

3.           Сім'я має підтримувати обдаровану дитину у реалізації її задатків, разом зі школою повинна взяти на себе відповідальність щодо її освіти.

4.           Зміст програми має відповідати інтересам і потребам дитини, задовольняти різноманітні потреби у навчанні.

5.           Для   забезпечення   оптимального   розвитку   програма   має   передбачати   повільний поступовий перехід з одного рівня навчання на інший.

6.           Програма  має   бути   збалансованою   і   сприяти   всебічному  розвиткові,   враховувати потребу у фізичному та емоційному вдосконаленні, а також у спілкуванні.

7.     Програма    мусить    розвивати    у    дитини    наполегливість    у    досягненні    мети, цілеспрямованість.

     8. Навчання повинно проводитися під керівництвом досвідчених  фахівців.

     9.У програмі має бути передбачена система оцінювання її ефективності, що дозволить            оцінити відповідність даної програми потребам  дитини і можливості досягнення нею      необхідних результатів.

    10.Основною метою програми має бути розвиток творчих здібностей.

Навчальний  план для  обдарованої дитини повинен  бути  спрямований на розвиток загальних можливостей дитини, а саме: пізнавальні можливості і навички, володіння великим обсягом інформації, великий словниковий запас, застосування засвоєного у новому матеріалі, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виявлення прихованих залежностей і зв'язків, вміння робити висновки, уміння інтегрувати і синтезувати інформацію, прагнення до вирішення складних проблем, уміння розуміти складні ідеї, розрізняти тонкі відмінності, використання альтернативних шляхів пошуку інформації, здатність аналізувати ситуацію, уміння оцінювати як сам процес, так і результат, уміння передбачати наслідки, уміння міркувати, будувати гіпотезу, застосування ідей на практиці, здатність до перетворень, критичність мислення, розвинену допитливість.

Для успішної роботи з обдарованими дітьми вчителю необхідно:

1. Використовувати у своїй роботі систему по­шуку обдарованих і талановитих дітей.

2.   Виявляти здібності учнів за такими пара­метрами:

•         характеристика уваги;

•         особливості мислення;

•         характеристика пам'яті;

•  особливості темпераменту з урахуванням їх в організації навчальної діяльності.

3.   Внести зміни до поурочних і тематичних планів, де передбачалась би цілеспрямована ро­бота з кожною обдарованою дитиною.

4.   Використовувати на уроках мотиваційні установки, які орієнтують учнів на навчання «хочу все знати», а не «хай мене навчать».

5.   Використовувати на уроках самостійні творчі завдання, роботи пошукового характеру.

6.   Поєднати навчальні знання з науковим пізнанням: науковим пошуком істини, експе­риментуванням, спостереженням у природі, синтезом і аналізом природних явищ.

Професійні риси необхідні вчителю для роботи з обдарованими дітьми

Учитель повинен:

1. Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого бути не схожим на нього самого.

2. Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4.Мати широке коло інтересів і вмінь.

5.Володіти почуттям гумору (але без схиль­ності до сарказму).

6.Бути жвавим і активним.

7.Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдоскона­лення.

8.Мати творчий нетрадиційний особистий світогляд.

9.Мати досить високу самооцінку, позитив­ну «Я-концепцію».

10.Бути емоційно стабільною людиною,  тому що співпраця з обдарованою дитиною       потребує        великих емоційних витрат, а це — велике навантаження.

11.Мати здібність до індивідуалізації на­вчання.

12.Уміти модифікувати навчальні програми.

13.Бути готовим до виконання різноманіт­них додаткових обов'язків, пов'язаних з навчан­ням обдарованих дітей.

Поради вчителям щодо  роботи із  учнями  з   ознаками  обдарованості

 1. До  обдарованих  дітей  треба  ставитися  спокійно. Вчитель  повинен  створити  таку  атмосферу  в  класі, в якій  успіхи   «зоряного  хлопчика» (або  дівчинки)  викликали  не  почуття  заздрості  чи  роздратування,  а повагу  з  боку  його  однолітків.

    Постійна  недоброзичлива  оцінка   вихователя  може  призвести  до  втрати  дитиною  впевненості  у  своїх   силах, тим  самим  приглушити  здібності. Однак  інша  крайність  «захвалювання» - викликає  зарозумілість, що    не   менш  шкідливо. Оцінка, яку  дає  педагог, має  бути      вимогливою, суворою, але  доброзичливою, щоб     зміцнювати  віру  в  успіх .

2. Треба  допомогти такій  дитині,  тобто дати  їй  завдання  складніше. Кожне  наступне завдання  має  бути  більш  складним,  ніж  попереднє, і  водночас  посильним.

3. Ефективне застосування  методики самостійного  опрацювання  (дослідження ) учнем  нової  теми.  На  півріччя  кожен одержує  свою  серію  завдань різної  складності, які  треба  вирішити  самостійно. Після  цього  поступово  завдання  розбирають  усім  класом .

4.  Якщо сфера інтересів і  набір  здібностей  учня досить  вузькі,  завдання  вчителя – розвивати  ці  здібності максимально, щоб  у  майбутньому  ця  людина була  здатна професійно  використовувати  наявні  в  неї  здібності  і  стати  винятковою  у  своїй  галузі.

     5. Талановитим  дітям  необхідне особливе середовище, необхідні  труднощі,  оскільки  легкі  успіхи  за  низьких вимог і  загального слабкого  фону  загрожують  швидкою  деградацією.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

(За матеріалами  Царенко І.В.)